Головна сторінка

Результати вибору електронних версій оригінал-макетів підручників для 7 класу

Деталі

Категорія: Новини

Опубліковано: Понеділок, 06 квітня 2020, 11:38

Автор: Super User

Перегляди: 442

Переглянути результати вибору та протокол засідання педагогічної ради

«Крим: 5 років окупації. Право на Спротив»

Деталі

Категорія: Новини

Опубліковано: П'ятниця, 13 березня 2020, 11:33

Автор: Super User

Перегляди: 603

День кримського спротиву російській окупації відзначається в Україні 26 лютого. У цей день у 2014 році під стінами Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим у Сімферополі відбувся багатотисячний мітинг на підтримку територіальної цілісності України, скликаний Меджлісом кримськотатарськогонароду.

Напад Росії став шоком для більшості громадян України. Вони незмирилися з тим, що рідна країна потерпає від свавілля і загарбницьких дій окупантів. Не скорилися і піднялися на захист її територіальної цілісності.

Здається, що все сталося того бурхливого березня 2014року. Але розпочалося це набагато раніше. Тоді 23 лютого у м. Севастополі був проведений мітинг, на якому підприємець Олексій Чалий був обраний «народним мером». У цей день було прийнято рішення про створення загонів так званої «самооборони» (надалі «кримської самооборони»). Спільно з «кримською самообороною» в перші два тижні після цього мітингу діяли російські військові у формі без розпізнавальних знаків. Саме вони отримали назву «зелених чоловічків».

Це був перший сигнал на міжнародній арені. Загалом до березня відбулося чимало подій. Так до санаторію Чорноморського флоту Міністерства оборони Росії прибуло дві машини «Урал» з автомобільними номерними знаками РФ, звідки вийшли озброєні люди у формі без розпізнавальних знаків.

26 лютого у Сімферополі був організований Меджлісом  кримськотатарського народу мітинг на підтримку суверенітету України та статусу Автономної Республіки Крим. У цей же час біля кримського парламенту була організована акція проросійських сил із вимогами приєднання Криму до Російської Федерації. Провокації з їхнього боку призвели до сутичок. Наступного дня вранці озброєні люди захопили основні адміністративні будівлі в м. Сімферополі – Раду міністрів і Верховну Раду АР Криму. Після захоплення центр м. Сімферополя та основні вулиці міста були оточені «зеленими чоловічками» на військових автомобілях з номерними знаками РФ. Під примусом було проведено сесію парламенту Криму, де з порушеннями чинного законодавства України було обрано нового голову ради міністрів. Ним став Сергій Аксьонов, лідер партії «Русское единство».

На тій же сесії кримський парламент, не маючи на це повноважень, прийняв рішення про проведення референдуму 25 травня 2014 року щодо розширення повноважень автономії.

Окрім того, 27 лютого - день, коли на територію АР було ввезено чимало військової сили. І все це проходило під величезним тиском з російського боку та з почуттям спротиву кримчан.

Останнього зимового дня на трасі Скадовськ–Армянськ на кордоні з Херсонською областю у селі Чонгар, на трасі Каланчак (смт) – Армянськ та поблизу Джанкоя з’являються блокпости, де піднято прапори РФ і стоять автоматники, люди у міліцейській формі та одностроях підрозділу «Беркут».

1 березня стає ще більш трагічним днем ніж попередній. Сергій Аксьонов самовільно підпорядкував собі силові структури Криму і звернувся за допомогою до президента Російської Федерації Володимира Путіна. Аксьонов заявив, що референдум про статус Криму відбудеться не 25 травня, а 30 березня 2014. Прибуває ще більше військових. Проводяться озброєні напади з метою взяти під контроль важливі військові пункти в Криму. Акти захвату продовжуються не однин день, з часом окупанти навіть не намагаються приховати свої дії.

 9 березня були відключені від транслювання всі українські телеканали на території Криму, а 29 червня — кабельне мовлення (серед них «Інтер», «1+1», «СТБ», «5 канал», мовлення ТРК Міноборони України «Бриз»). Захоплення важливих об’єктів ставало агресивнішим і безжаліснішим.

Це найтрагічніший сценарій для України, але надія досі є, проте людей, здібних дати опір стає все менше. Мирні мітинги, гіркі сльози, незгасна надія – все це перемішується у палкій боротьбі.

16 березня відбувся так званий «Кримський референдум» в умовах присутності військових іноземної держави, тобто в умовах окупації. Під тиском та з порушеннями чинного законодавства у Криму були підняті російські прапори.