DESIGNED BY JOOMLA2YOU
Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net Как правильно варикоз лечить

Головна сторінка

«Крим: 5 років окупації. Право на Спротив»

День кримського спротиву російській окупації відзначається в Україні 26 лютого. У цей день у 2014 році під стінами Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим у Сімферополі відбувся багатотисячний мітинг на підтримку територіальної цілісності України, скликаний Меджлісом кримськотатарськогонароду.

Напад Росії став шоком для більшості громадян України. Вони незмирилися з тим, що рідна країна потерпає від свавілля і загарбницьких дій окупантів. Не скорилися і піднялися на захист її територіальної цілісності.

Здається, що все сталося того бурхливого березня 2014року. Але розпочалося це набагато раніше. Тоді 23 лютого у м. Севастополі був проведений мітинг, на якому підприємець Олексій Чалий був обраний «народним мером». У цей день було прийнято рішення про створення загонів так званої «самооборони» (надалі «кримської самооборони»). Спільно з «кримською самообороною» в перші два тижні після цього мітингу діяли російські військові у формі без розпізнавальних знаків. Саме вони отримали назву «зелених чоловічків».

Це був перший сигнал на міжнародній арені. Загалом до березня відбулося чимало подій. Так до санаторію Чорноморського флоту Міністерства оборони Росії прибуло дві машини «Урал» з автомобільними номерними знаками РФ, звідки вийшли озброєні люди у формі без розпізнавальних знаків.

26 лютого у Сімферополі був організований Меджлісом  кримськотатарського народу мітинг на підтримку суверенітету України та статусу Автономної Республіки Крим. У цей же час біля кримського парламенту була організована акція проросійських сил із вимогами приєднання Криму до Російської Федерації. Провокації з їхнього боку призвели до сутичок. Наступного дня вранці озброєні люди захопили основні адміністративні будівлі в м. Сімферополі – Раду міністрів і Верховну Раду АР Криму. Після захоплення центр м. Сімферополя та основні вулиці міста були оточені «зеленими чоловічками» на військових автомобілях з номерними знаками РФ. Під примусом було проведено сесію парламенту Криму, де з порушеннями чинного законодавства України було обрано нового голову ради міністрів. Ним став Сергій Аксьонов, лідер партії «Русское единство».

На тій же сесії кримський парламент, не маючи на це повноважень, прийняв рішення про проведення референдуму 25 травня 2014 року щодо розширення повноважень автономії.

Окрім того, 27 лютого - день, коли на територію АР було ввезено чимало військової сили. І все це проходило під величезним тиском з російського боку та з почуттям спротиву кримчан.

Останнього зимового дня на трасі Скадовськ–Армянськ на кордоні з Херсонською областю у селі Чонгар, на трасі Каланчак (смт) – Армянськ та поблизу Джанкоя з’являються блокпости, де піднято прапори РФ і стоять автоматники, люди у міліцейській формі та одностроях підрозділу «Беркут».

1 березня стає ще більш трагічним днем ніж попередній. Сергій Аксьонов самовільно підпорядкував собі силові структури Криму і звернувся за допомогою до президента Російської Федерації Володимира Путіна. Аксьонов заявив, що референдум про статус Криму відбудеться не 25 травня, а 30 березня 2014. Прибуває ще більше військових. Проводяться озброєні напади з метою взяти під контроль важливі військові пункти в Криму. Акти захвату продовжуються не однин день, з часом окупанти навіть не намагаються приховати свої дії.

 9 березня були відключені від транслювання всі українські телеканали на території Криму, а 29 червня — кабельне мовлення (серед них «Інтер», «1+1», «СТБ», «5 канал», мовлення ТРК Міноборони України «Бриз»). Захоплення важливих об’єктів ставало агресивнішим і безжаліснішим.

Це найтрагічніший сценарій для України, але надія досі є, проте людей, здібних дати опір стає все менше. Мирні мітинги, гіркі сльози, незгасна надія – все це перемішується у палкій боротьбі.

 

16 березня відбувся так званий «Кримський референдум» в умовах присутності військових іноземної держави, тобто в умовах окупації. Під тиском та з порушеннями чинного законодавства у Криму були підняті російські прапори. 

 

Протокол №6 спільного засідання педагогічної ради та ради школи №2 м.Чернігова від 06.03.2020

 

 

Впевнено здобуваємо нові перемоги!

Вітаємо шкільну команду, яка під керівництвом Пожар К. В. виборола ІІ місце в міському фестивалі-конкурсі "Молодь обирає здоровʼя!". Талант, енергія, здоровий спосіб життя та сила духу - те, що обʼєднує наших учнів, які мають спільну мету. ТАК ТРИМАТИ!

 

#Всеукраїнський конкурс " Земля - наш спільний дім" #1 місце

Вітаємо переможців міського етапу Всеукраїнського конкурсу з теми " Країні юннатії - 95"!. Щира вдячність учням 5,10 класів, вчителям географії Черевко А.В., Галушці О.М. (керівники команди), Мартиненко П.О. ( музичне оранжування)!!! Ми за свідоме екологічне мислення!!!

 

 

День пам'яті Небесної Сотні. Пам'ятаємо!

Автор колажу Сазонова Таісія

У нашій пам’яті Ви назавжди лишились (05.03.2014)

Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується

У нашій пам’яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви – її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами – ненька Україна!

Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: “Іди, дитино,
За щастя України, бо вона – єдина”.

Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.

Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.

Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину.

Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.

Але ж душа! Душа Героя – вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчина, наша пам’ять не загине,
Як і омріяні тобою – воля та кохання.

Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози – бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках – ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде: “Слава Україні!”, – над ланами.

Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується.

Автор: Ірина Дасюк

Джерело